У наш час людство переживає надзвичайно критичний період своєї історії — період небаченого досі загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, зростання забруднення екології, деградації людської моралі. Для ефективного вирішення сучасних екологічних проблем необхідно мати фактичний і науковий матеріал геохімічного, геофізичного, біохімічного, фізичного, хімічного, екологічного та іншого характеру. Сучасна наука про довкілля використовує найновітніші методи та апаратуру для цих наук — і природничих і соціальних. Але екологічна криза нівечить природу нашої країни. Вирішення екологічного лиха є одним з найголовніших практичних завдань для нашого суспільства. Від забруднення природне оточення страждає і хворіє: погіршуються умови життя рослин, тварин і самої людини. Щоб вижити людині потрібно зберегти природу Землі.

На сучасному етапі і педагоги, і батьки усвідомлюють важливість навчання школярів правил поведінки в природі, збереження всього живого на Землі. Першочерговим завданням вивчення природознавчої змістової лінії освітньої галузі “Людина і світ” Державного стандарту початкової загальної освіти є ознайомлення дітей з основами екологічної грамоти з метою подальшої неперервної екологічної освіти, яка сприяла б формуванню в майбутніх громадянах цілісного світосприймання та філософії природо шанування. І чим раніше починається робота з екологічного виховання учнів, тим вищою буде її педагогічна ефективність і результативність

Молодші школярі повинні усвідомити сутність екологічного виховання. Діти — наше майбутнє, і вони повинні зберегти середовище для наступних поколінь.

Отже, екологічне виховання повинно починатися з самого дитинства, бо набуті знання в цей час можуть надалі перетворитися в міцні переконання. Але, не дивлячись на достатнє висвітлення в літературі проблем екологічного виховання, на проведення різних заходів, присвячених цьому питанню, рівень екологічної вихованості учнів залишається на низькому рівні. Проблеми методики навчання, введення нових форм і засобів екологічного виховання і освіти саме для молодших школярів ставляться особливо гостро. На початку ХХІ ст. наша школа не має визначеної програми наближення дітей до живої природи, її пізнання на видовому, наочному рівні. Цим і пояснюється актуальність роботи «Екологічне виховання молодших школярів у процесі навчання».

Проблема екологічного виховання у сучасній психолого-педагогічній літературі.

Проблемою екологічного виховання педагоги стали займатися ще в XVII – XVIII століттях, хоча у той час ще не було науки екології і не було терміну «екологічне виховання». В античні часи природа вивчалася шляхом спостереження і невід’ємності від неї. Стародавні греки і християни в період середньовіччя також вважали недопустимим втручання людини у природні процеси. На початку ХХ століття з’явився «біологічний метод». З 1945 до 1962 роки проводилося пояснювальне читання текстів про природу, яке призвело до споживацького ставлення до оточуючого світу. Основи дбайливого ставлення до природи треба закладати у початковій школі. Молодший шкільний вік найбільш цінний етап у розвитку екологічної культури особистості. Бо діти особливо чутливі до добра, допитливі. Саме в цей час слід закладати моральні основи, розвивати почуття прекрасного, вміння бачити красу природи. Тому екологічне виховання повинно починатися з раннього дитинства. У наші дні питання екологічного виховання набули нову актуальність і вирішувати його – задача сучасної школи.

Форми, методи та засоби екологічного виховання молодших школярів. Екологічне виховання – складова частина етичного виховання. Тому, під екологічним вихованням розуміється єдність екологічної свідомості і поведінки, гармонійної з природою. На формування екологічної свідомості роблять вплив екологічні знання і переконання. Екологічні уявлення формуються у молодших школярів в першу чергу на уроках природознавства. Знання, переведені у переконання, формують екологічну свідомість.

<p>Екологічна поведінка складається з окремих вчинків (сукупність етапів, конкретних дій, умінь і навичок) і відношення людини до вчинків, на які роблять вплив на цілі і мотиви особи В сутності екологічного виховання є дві сторони:

Екологічна поведінка формується з роками і не стільки на уроці, скільки в позакласній і позашкільній діяльності.

Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в школі, на кожному з яких ставиться пев¬на мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості учнів. Мета екологічного виховання – формування відповідального відношення до навколишнього середовища, яке відбувається за умов її екологічної свідомості. Екологічна освіта та виховання – один із аспектів гуманізації, який передбачає подолання споживацького ставлення до природи, екологічного невігластва і спрямований, зрештою, на відвернення загрози глобальної екологічної катастрофи.

Головна мета екологічної освіти полягає у створенні та забезпеченні протягом усього життя особистості умов становлення і розвитку екологічної культури, як форми регуляції взаємодії людини з природою. Екологічна освіта має бути безперервною і тривати в дошкільний, шкільний та післяшкільний періоди. У початковій школі вона здійснюється, як відомо, на міжпредметній основі. Провідна роль тут належить таким навчальним предметам, як «Ознайомлення з навколишнім світом», «Природознавство» та «Читання». Зміст чинних програм дає змогу сформувати у дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення і поняття, виробити окремі природоохоронні вміння і навички, розкрити взаємозв'язки між неживою та живою природою, природою і людиною. Уже в початкових класах діти мають зрозуміти, що людина — невід'ємна складова частина природи, що вона своєю діяльністю впливає на навколишнє середовище і вплив її може бути як позитивний, так і негативний.

Шляхи екологічного виховання молодших школярів. Форми організації навчально-виховного процесу − це зовнішній вияв узгодженої діяльності вчителя та учнів, яка відбувається у відповідній послідовності та режимі. З огляду на специфіку еколого-виховного процесу розрізняють такі форми екологічного виховання.

Еколого-психологічний тренінг − це комплексна форма екологічного виховання, основана на методології соціально-психологічного тренінгу і спрямована на корекцію екологічної свідомості особистості. Як засіб в екологічному вихованні можна також використовувати структурні вправи та елементи тренінгу, які підбирає вчитель відповідно до специфіки аудиторії та інформаційної наповнюваності заняття. Пропонуються два варі¬анти тренінгових вправ згідно з їхньою спрямованістю: співпереживання та самоусвідомлення причетності до природи і актуалізація готовності до розв'язання екологічних проблем.

Усний журнал – одна з форм масової художньо-пропагандистської роботи з охорони природи. Його підготовка ґрунтується на ініціативі й самодіяльності колективу з моменту зародження задуму. Не варто перетворювати жур¬нал на набір коротких лекцій, доповідей або монтаж з віршів і пісень. Добре, якщо кожна сторінка журналу буде представлена окремим жанром. Спілкування учасників заходу, зміст виступів повинні мати характер імпровізацій.

Однією з форм екологічного виховання, спрямованого на пізнання природи і розуміння її законів, є еколого-туристичні походи. Під час походу створюються сприятливі умови для учнів, які прагнуть краще пізнати рідний край, вивчити його багатства, зрозуміти красу природи, а також для школярів, які в стінах школи не можуть проявити свої таланти і яскраві риси характеру.

Літній екологічний табір – форма екологічного виховання учнів, мета якого розвинути у дітей і підлітків здатність чуйно ставитися до природи, передбачувати наслідки своїх дій, розуміти взаємозв'язок різних явищ у природі.